Постійне представництво
(Permanent Establishment - PE)
Постійне представництво не є незалежною юридичною особою, а лише своєрідним продовженням головної компанії. За всіма зобов'язаннями представництва відповідає головна компанія. Представництва можуть мати право ведення господарської діяльності або ні.
У податковому праві поняття «Постійне представництво» перетинається з поняттям оподатковувана присутність. Для визначення податкового статусу нерезидента воно є ключовим. В Україні його визначення міститься в Податковому Кодексі:
Стаття 14. Визначення понять
14.1.193. Постійне представництво - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента в Україні, а саме:
- місце управління;
- філія;
- офіс;
- фабрика;
- майстерня;
- установка або споруда для розвідки природних ресурсів;
- шахта;
- нафтова/газова свердловина;
- кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів;
- склад або приміщення, що використовується для доставки товарів;
- сервер.
З метою оподаткування під терміном «Постійне представництво» також мається на увазі:
- будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язана з ними наглядова діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язаних з таким майданчиком, об'єктом або діяльністю, перевищує 6 місяців;
- надання послуг нерезидентом (крім послуг надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для цих цілей, за умови, що така діяльність провадиться (у межах одного проєкту або проєкту, пов'язаного з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить понад 6 місяців у будь-якому 12-місячному періоді;
- резиденти, уповноважені:
- діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів про істотні умови та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення в цього нерезидента цивільних прав та обов'язків; та/або
- утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, зі складу яких проводиться постачання товару від імені нерезидента, крім резидентів, які мають статус «складу тимчасового зберігання» або «митного ліцензійного складу».
Постійним представництвом не є:
- використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту;
- зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації;
- зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством;
- утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів або виробів, або для збору інформації для нерезидента;
- направлення в розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання договорів про послуги надання персоналу;
- утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для нерезидента будь-якої іншої діяльності, що має підготовчий або допоміжний характер.
У двосторонніх угодах України можуть обумовлюватися інші визначення поняття «Постійне представництво». Вони мають пріоритет порівняно з визначенням Податкового Кодексу.
З визначення випливає, що представництвами нерезидентів можуть вважатися фізичні та юридичні особи-резиденти України. Якщо такий нерезидент отримує доходи з джерел в Україні, то він може бути визнаний суб'єктом оподаткування в Україні.
Для користувачів офшорних компаній це означає, що видана резиденту України довіреність на підписання договорів від імені компанії призводить до виникнення постійного представництва офшору. Якщо офшор отримує доходи з джерел в Україні за договорами, які підписав представник-резидент, то ця компанія стає платником податків в Україні. Цей принцип широко поширений у світовій практиці.
Ще по темі
