Методи захисту активів можна розділити на дві основні категорії:
1. Засновані на приховуванні інформації про фактичного бенефіціара компанії:
- Безпосереднє володіння акціями компанії (нікому про це не говорити і ніде не декларувати)
- Володіння компанією через номінальних акціонерів
- Акції на пред'явника
2. Засновані на легальному дистанціюванні бенефіціара від володіння компанією:
У останнє десятиліття прості та дешеві методи з першої категорії втратили свою ефективність. Це сталося в результаті масованої, скоординованої кампанії боротьби з відмиванням грошей, офшорами, анонімністю та розмиванням податкової бази. Більшість країн світу приєдналися до міжнародних угод про автоматичний обмін податковою та фінансовою інформацією.
Акції на пред'явника скасовані в усіх офшорних юрисдикціях. Хоча формально номінальний сервіс у багатьох країнах не скасований, у всьому світі номінали зобов'язані мати інформацію про кінцевих бенефіціарів. Часто ця інформація доступна держ. органам у країнах реєстрації.
У офшорної компанії завжди є місцевий реєстраційний агент. Законодавство зобов'язує його знати, хто є бенефіціарним власником компанії. Якщо агент власника не ідентифікує, він порушує закон. Навряд чи варто мати з ним справу, якщо компанія створюється для серйозного бізнесу.
Рішення суду в країні реєстрації може зобов'язати будь-якого реєстраційного агента компанії видати всю її документацію. Незалежно від використаних методів захисту активів, бенефіціар компанії буде встановлений однозначно. Якщо використовувалися методи першої категорії, для бенефіціарів можуть настати неприємні наслідки.
Уникнути таких наслідків можна за допомогою методів з другої категорії. Їх застосування не означає, що інформація про бенефіціара компанії стає доступною автоматично. Вона не менш конфіденційна, ніж при використанні методів першої категорії. Відмінності проявляються, коли ваш противник отримав доступ до конфіденційних документів компанії. А в законодавстві всіх країн є механізми, що дозволяють це зробити.
Правильно структурований траст і фонд дозволяє довести, що бенефіціар не володіє корпоративними правами, а отже його неможливо зв'язати з активами компанії та звинуватити у порушенні податкового законодавства країни резидентності. У бенефіціара залишається лише обов'язок декларувати доходи, фактично отримані від фонду або трасту.
Методи захисту активів другої категорії збільшують вартість реєстрації та утримання компанії і тому до недавнього часу використовувалися мало. Однак з удосконаленням податкової системи України та розширенням інформаційного обміну методи першої категорії стають все більш ризикованими. Тому ми наполегливо рекомендуємо використовувати методи легального дистанціювання.
Ще по темі
- Що таке захист активів
- Що таке траст
- Що таке приватний фонд
- Траст або приватний фонд - Що краще для захисту активів?
