Попри гучні офшорні скандали, заможні бізнесмени зовсім не поспішають виходити з тіні та платити податки. Натомість багато з них воліють зариватися ще глибше, обираючи для цього такі екзотичні юрисдикції, як Маршаллові Острови, Ліван, Антигуа та деякі інші.
Згідно з дослідженням спеціалістів з Tax Justice Network, станом на 2010 рік загальна сума прихованих в офшорах активів становила від 21 до 32 трильйонів доларів. У своїх спробах будь-якою ціною змусити заплатити податки з цих грошей влада високорозвинених держав застосовує все більш витончені методи та інструменти, головними з яких є значне підвищення фінансової прозорості та провокування час від часу офшорних скандалів.
Після найгучнішого такого скандалу (квітневих «Панамських паперів») атаки на офшори стали ще більш активними. У багатих і ультра-багатих людей по суті залишилося не так багато варіантів поведінки - або ділитися з державою, або шукати способи ховатися далі. Ділитися з державою багатьом з них здається нерозсудливою та непрощенною слабкістю. Тому у податкових консультантів, які обслуговують таких людей, останнім часом роботи стає все більше.
Тим, хто ні під яким соусом не бажає ділитися своїми "кровними" з податківцями, пропонують два варіанти:
- Реорганізація своїх офшорних активів шляхом заснування вкрай складних структур довірчого управління власністю. Такі структури можуть бути багаторівневими та передбачати заснування трастів, холдингів і приватних фондів. Це дозволяє легально дистанціюватися від свого майна, зберігаючи при цьому прийнятний рівень контролю над ним.
- Переїжджати самим і переводити свої активи в ті юрисдикції, які поки ще з тих чи інших причин залишаються осторонь від процесів встановлення механізмів міжнародної фінансової прозорості. На даний момент для більшості найбагатших бізнесменів це здається простішим (хоча й явно тимчасовим) рішенням.
Ще одним закономірним наслідком офшорних скандалів стала зростаюча параноя у великих бізнесменів. Багато з них практично відмовилися від традиційних методів сучасного спілкування у вигляді електронної пошти, скайпу та інших незахищених від прослуховування засобів. Натомість все більше грошей витрачається на організацію конфіденційного зв'язку.
