Прийняття 4 липня Верховною Радою закону про трансфертне ціноутворення лише вкотре підтвердило, що основна мета українського уряду щодо бізнесу в країні та міжнародного інвестування – це не залучення іноземних капіталів і створення сприятливих умов для підприємців, а прагнення «вичавити» з них якомога більше податків.
Незважаючи на протести та зауваження, висловлені на адресу окремих положень законопроєкту на стадії його обговорення, в остаточному варіанті багато норм, що викликали критику експертів і представників бізнесу, залишилися без змін.
Так, наприклад, серед неприємних моментів прийнятого закону можна згадати наступні:
- Правило про встановлення контролю над ціноутворенням операцій з резидентами країн, в яких ставка податку на прибуток на 5% і більше нижче, ніж в Україні (таким чином, закон зачіпає не тільки операції з офшорами, але й торгівлю з іншими країнами);
- нижній поріг контрольованих операцій встановлений у розмірі 50 млн грн. на рік (для кожного контрагента);
- залишилося досить «розмите» і широке визначення пов'язаних осіб, угоди з якими підлягають контролю (наприклад, «пов'язаність» особи з компанією передбачається при володінні вже 20% її капіталу (а не 50%, як пропонувалося при обговоренні));
- Міндоходів збирається контролювати і операції з пов'язаними особами всередині країни (кількість контрольованих угод обмежена випадками, в яких одна з сторін несе збитки або користується податковими пільгами);
- встановлені великі штрафи за неподання звітності по контрольованих операціях.
Передбачається, що новий закон набуде чинності вже з 1 вересня 2013 року.
Серед критичних відгуків на адресу прийнятого документа – чимало заяв про те, що його положення порушують основні міжнародні принципи трансфертного ціноутворення (зокрема, норма про контроль над внутрішніми операціями, широта і невизначеність поняття пов'язаних осіб, складність вимог до звітності та розмір штрафів за порушення правил її подання та ін.).
Закон напевно зачепить інтереси великого та середнього бізнесу, збільшить податковий тягар для підприємців, які ведуть активну торгову діяльність з іноземними партнерами, і (дуже ймовірно) може надати додатковий “простір” для діяльності податкових органів.
Повна картина наслідків прийняття цього акта стане зрозумілою з практики його застосування - багато чого залежатиме від позиції судових органів при розгляді спірних питань.
