Влада Швейцарії мучиться у сумнівах щодо доцільності впровадження автоматичного обміну інформацією з деякими країнами, в яких "існують проблеми зі свободою та демократією, а також недостатньо ефективно ведеться боротьба з корупцією". Для резидентів таких країн це може обернутися приємним бонусом у вигляді збереження конфіденційності інформації про їхні швейцарські рахунки.
Як відомо, Швейцарія скоро стане прозорою для своїх партнерів з обміну інформацією, скасувавши у відносинах з ними інститут банківської таємниці. З 38 такими партнерами (включаючи всі країни ЄС) обмін почнеться вже з 2018 року. А у 2019 році до цього механізму мають приєднатися ще 44 країни.
Щодо решти держав швейцарські політики поки офіційно не визначилися. На їхню думку, проблема полягає в тому, що "несвободні країни" в принципі не можуть гарантувати захист персональної інформації, яка має передаватися зі Швейцарії.
У зв'язку з цим лідер правлячої Швейцарської Народної Партії (SVP) Альберт Решті заявив: "Ми виступаємо категорично проти впровадження автоматичного обміну інформацією з авторитарними та корумпованими режимами". Розвиваючи заяву свого керівника, функціонери партії підготували список "сумнівних" країн, які входять у "всесвітню вісь зла".
Список виглядає наступним чином:
- Аргентина
- Бразилія
- Індія
- Індонезія
- Китай
- Колумбія
- Мексика
- ОАЕ
- Росія
- Саудівська Аравія
- ПАР
Що характерно, до списку увійшли далеко не всі країни, "мають проблеми з корупцією та свободою". Наприклад, якщо подивитися на індекс сприйняття корупції від організації Transparency International, то до партії SVP самі собою виникають питання. Чому їхній список такий короткий? Де Сомалі, Венесуела, Ангола, Нікарагуа, Бангладеш та інші "світочі демократії, що не мають проблем з корупцією"? Чому у список потрапили лише держави, які мають велику економіку або багаті природні ресурси?
Свою версію відповіді на ці питання озвучив Рудольф Елмер, екс-співробітник приватного швейцарського банку Julius Baer. Він вважає, що в "чорний список" від SVP увійшли лише ті країни, резиденти яких тримають у швейцарських банках величезні суми грошей. Тому як Швейцарія (точніше, її банківський сектор), так і впливові особи в перелічених державах надзвичайно зацікавлені в тому, щоб усе залишалося "як у старі добрі часи".
Таким чином, залишається лише здогадуватися, що ж насправді рухає швейцарськими борцями "за все добре і проти всього поганого". Можливо, це щире прагнення перемогти "диктаторські корупційні режими" по всьому світу. Хоча не можна виключати і цілком природне небажання швейцарців втрачати жирних клієнтів своєї банківської системи. Адже у разі фактичної реалізації запропонованого SVP підходу до автоматичного обміну інформацією, резиденти "неблагополучних" країн можуть тільки виграти - для них Швейцарія залишиться конфіденційним сейфом.
Ще по темі
- Міжнародний автоматичний обмін інформацією
- Нові партнери Швейцарії з обміну інформацією
- Швейцарська демократія на варті інтересів транснаціональних холдингів
