Для імпорту підходять юрисдикції, які не увійшли до списку офшорів КМУ. В іншому випадку імпортер зможе відносити до валових витрат лише 85% вартості товарів або послуг, придбаних у нерезидента.
При виборі юрисдикції можуть виникати й інші обмеження, наприклад пов'язані з небажанням іноземних партнерів працювати через компанії деяких країн. У країнах реєстрації цих партнерів можуть бути свої обмеження на використання офшорів.
Великим попитом користуються безподаткові компанії LLC та партнерства з обмеженою відповідальністю з респектабельних європейських країн - Великобританії, Шотландії, Ірландії, Данії, Нідерландів. Популярні раніше американські компанії LLC використовуються рідко, оскільки з ними тепер пов'язані підвищені ризики.
З традиційних офшорів найчастіше імпортери використовують Гонконг, Маврикій, Мальту, ОАЕ, Панаму та Сінгапур. Не втрачає популярності Кіпр, хоча податок на прибуток там і зріс з 4,25% до 12,5%.
При імпорті також застосовні складні агентські схеми. При дещо вищій вартості вони є більш переважними.
