Правила GAAR (абревіатура від англ. General Anti-Avoidance Rules - загальні правила боротьби з ухиленням від сплати податків) - це концепція боротьби держави з податковими ухильниками. За задумом їх творців, правила GAAR повинні перешкоджати схемам, головною метою яких є отримання неправомірних податкових переваг. На практиці це призводить до вільного тлумачення цих правил з боку податківців і судової гілки влади.
Перші спроби впровадження GAAR припадають на початок 20-го століття. Хронологія їх впровадження виглядає наступним чином: Австралія (1915 р.), Нідерланди (1924 р.), Франція (1941 р.), Німеччина (1977 р.), Канада (1988 р.), Китай (2008 р.), США (2010 р.), Велика Британія (2013 р. - проект). В тій чи іншій формі ці правила прийняті в десятках інших країн.
Характерні елементи правил GAAR
- Систематизація законодавчих норм і судових прецедентів, які визначають поняття "ухилення від податків", "зловживання податковими нормами", "штучна схема, угода або транзакція".
- Впровадження законодавчих механізмів перевірки змісту застосовуваних бізнесом схем на предмет їх легітимності.
- Опис ознак угод, які формально не суперечать законодавству, але при цьому мають побічний ефект у вигляді виникнення податкових пільг, які влада вважає необґрунтованими та такими, що суперечать духу законів.
- Впровадження законодавства, яке дозволяє податковим органам у разі виявлення схем зловживання переглядати податкову базу і, відповідно, суму сплачуваних податків.
- Встановлення штрафів або інших санкцій за застосування схем мінімізації податків, заснованих на зловживанні податковими нормами.
Процедура застосування правил GAAR
Краеугольним каменем правил GAAR є поняття "Зловживання податковими нормами". У різних країнах визначення цього поняття значно відрізняються. Однак головним у всіх них є факт отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди, при якій має місце:
- недостатній "економічний зміст" угод;
- відсутність добросовісності при плануванні угод;
- пряме або непряме викривлення застосування норм податкового законодавства.
Важливим елементом правил GAAR є тягар доведення добросовісності або недобросовісності застосовуваних схем. Тут також немає єдиного підходу, і в кожній державі це вирішується по-своєму. Наприклад, у Бельгії, Індії, Франції, Японії, Італії, Мексиці та Великій Британії недобросовісну природу схем податкового планування повинні доводити податкові органи. В Австралії, Китаї, Ірландії, Росії, США, Сінгапурі, Південній Кореї та Швеції довести добросовісність своїх схем повинен сам платник податків. У деяких інших країнах тягар доведення розділено порівну між платником податків і податковими властями.
Слід зазначити, що поглиблена перевірка схем податкової оптимізації на предмет їх відповідності правилам GAAR ініціюється не до всіх без розбору, а тільки у випадку наявності обґрунтованих підозр щодо недобросовісної природи використовуваних схем. У більшості держав для такої поглибленої перевірки створюються спеціальні підрозділи або департаменти в структурі податкових органів.
Поряд з багатьма іншими інструментами боротьби з мінімізацією податків, правила GAAR надають податковим органам широкі можливості для вільного трактування їх положень і підведення під них багатьох популярних офшорних схем, включаючи ті, які базуються на застосуванні норм двосторонніх міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування.
Активне впровадження правил GAAR вносить значну невизначеність для бізнесу. Застосовувати популярні раніше схеми податкового планування стає все більш ризикованим заняттям. Швидко змінювані умови вимагають активного залучення в процес оптимізації оподаткування висококваліфікованих юристів вузького профілю.
