Не вщухають пристрасті навколо ідеї запровадження в Європі нашумілого останнім часом податку на фінансові операції (він же – «податок Тобіна» або FTT (Financial Transaction Tax)).
Спочатку активним противником податкової реформи виступила Велика Британія. Згодом її позицію підтримали Нідерланди, а минулого тижня до числа «незгодних» приєднався ще й Люксембург.
З історії питання
«Легенда» про необхідність запровадження податку прозвучала (ще більше півтора року тому) приблизно наступним чином.
Канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Ніколя Саркозі (справа була на початку 2012 року) оголосили «війну» фінансовим спекулянтам, мотивуючи це тим, що саме їх діяльність призвела до боргової кризи європейських держав. На думку згаданих європейських лідерів, ігри з ринковими котируваннями та безліч операцій з купівлі іноземних валют, цінних паперів та інших фінансових інструментів (близько 70% із загальної кількості всіх фінансових транзакцій) спрямовані не на розвиток виробництва або торгівлі, а на збагачення самих торговців.
Засобом боротьби з такими зловживаннями Німеччина і Франція обрали впровадження спеціального податку на фінансові операції. Ініціативу підтримали ще дев’ять європейських держав (Австрія, Бельгія, Греція, Іспанія, Італія, Португалія, Словаччина, Словенія та Естонія).
Передбачений термін введення в дію нового податку – початок 2014 року, ставки - 0,1% для кожної операції з акціями та облігаціями і 0,01% - для операцій з похідними фінансовими інструментами (ф’ючерсами та опціонами). При цьому планується, що податок буде стягуватися не лише при проведенні операцій у межах країн, які його схвалили, але й при здійсненні транзакцій з фінансовими інструментами, випущеними на їх території.
Побічні ефекти
Прем’єр-міністр Великої Британії висловився однозначно проти реформи, зазначивши, що його країна має намір накласти вето на запропонований податок.
Пізніше представники банківської сфери Британії та інші аналітики неодноразово висловлювали своє незгоду з ідеєю запровадження податку, підтверджуючи цю позицію низкою аргументів. На їхню думку, новація може не лише завдати суттєвий шкоди Лондону як світовому фінансовому центру, але й здатна в цілому «вбити» фінансову активність в Європі і призвести до відтоку капіталу за межі ЄС.
Побоювання та аргументи, висловлені Британією, залучили до дискусії щодо запровадження «робінгудівського» податку і інші держави – причому не лише європейські. Стурбувало їх, очевидно, те, що при його впровадженні будуть найбільш неприємним чином зачеплені інтереси багатьох закордонних, неєвропейських (зокрема й американських) брокерів, які, наприклад, торгують акціями, випущеними на території ЄС, або проводять операції через європейські біржі.
Крім цього, реформа торкнеться також кредитних взаємовідносин європейських та американських банків (банки Європи беруть у США кредити під відсотки; вартість таких кредитів з введенням у дію FTT може суттєво збільшитися і тим самим заблокувати (або навіть знищити) весь європейсько-американський кредитний ринок).
Блокування фінансового ринку Європи, яке прогнозують експерти, безсумнівно, відобразиться на котируваннях цінних паперів США (які беруть участь у європейських кредитних операціях), а відповідно, і з цього боку також вплине на американський фондовий ринок.
Що вже тут казати про звичайних громадян – власників акцій та інших цінних паперів у всьому світі. Навіть якщо вони безпосередньо не беруть участі у торгівлі, такі неприємні процеси на ринку фінансових інструментів навряд чи підвищать їх добробут.
Фатальний експеримент
Загальна думка противників реформи зводиться до того, що Євросоюз вирішив під девізом боротьби зі зловживаннями фінансових спекулянтів просто залатати дірки в бюджеті європейських держав, викликані кризою 2008-2009 року, і підтримати євро. Причому спосіб для цього був обраний не просто оригінальний, а й досить ризикований: учасниками податкового експерименту стануть мільйони європейців і громадян інших країн світу, а запропонований «курс лікування» євроказни може просто знищити світовий фінансовий ринок.
