Черговий звіт Світового банку про рейтинг сприятливості ведення бізнесу (Doing Business Report) показав несподіване підвищення позицій України та викликав суперечки щодо відповідності отриманих нашою країною показників реальній картині.
За підсумками 2013 року і за сумою всіх десяти критеріїв (реєстрація підприємств, отримання дозволів на будівництво, підключення до системи енергопостачання, реєстрація власності, кредитування, система оподаткування, захист інвесторів, міжнародна торгівля, забезпечення виконання контрактів, вирішення неплатоспроможності) у десятку лідерів увійшли такі держави:
- Сінгапур.
- Гонконг, Китай.
- Нова Зеландія.
- США.
- Данія.
- Малайзія.
- Республіка Корея.
- Грузія.
- Норвегія.
- Велика Британія.
Україна перемістилася з 137-ї позиції одразу на 112-у. За оцінками експертів і оглядачів, це обумовлено низкою змін, ініційованих у зв'язку з поставленим виконавчою владою країни завданням «наздогнати і перегнати» лідерів першої сотні рейтингу.
Зростання по «сходах» рейтингу обумовлене збільшенням майже всіх індексів, на підставі яких формується загальний показник. Прогрес не відзначено лише у питаннях захисту прав інвесторів і виконання контрактів. В основній для бізнесу сфері - уплати податків - покращення мінімальне (лише на одну позицію). Найвищі результати України - за легкістю надання кредитів.
Не можна не відзначити, що на кінцеве співвідношення результатів у загальній таблиці могло вплинути і зміна методології оцінювання. На підтвердження цього можна навести приклад Болгарії, яка піднялася на 8 пунктів рейтингу, не здійснюючи реформ у минулому році, й Македонії, яка, навпаки, втратила дві позиції, покращивши свої показники за 6-ма напрямками з 10-ти.
Світовий банк окремо відзначив країни з найбільшим прогресом у оцінюваних областях (у порівнянні з 2012 роком). Тут десятку лідерів склали Україна, Руанда, Росія, Філіппіни, Косово, Джибуті, Кот-д’Івуар, Бурунді, Македонія і Гватемала.
Незважаючи на проведені владою України реформи та формальне покращення показників у сфері ведення бізнесу, підприємці та інвестори в нашій країні все ще стикаються з нормативними та адміністративними перешкодами при здійсненні своєї діяльності. Це, своєю чергою, натякає на необхідність впровадження не лише формальних і кількісних, але і якісних змін у регулювання ділової сфери.
