Як банки стежать за своїми клієнтами
і запобігають відмиванню брудних грошей
Відмивання брудних грошей (або як це називають в офіційних документах "легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом") давно зайняло одне з центральних місць у списку гострих глобальних проблем, що знаходяться у фокусі уваги міжнародної спільноти.
Під "відмиванням грошей" мається на увазі діяльність, спрямована на надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню грошовими коштами чи іншими активами, отриманими внаслідок вчинення тих чи інших злочинів. Простіше кажучи, відмивання є переведенням грошей з тіньової економіки в офіційну.
Вважається, що термін "відмивання грошей" (англ. Money Laundering) народився в США в 1920-х роках. Нібито в той час місцева мафія скуповувала по всій країні автоматичні пральні, до виручки яких легко було додавати великі суми нелегальної готівки. Однак деякі дослідники вважають, що це не більше ніж красива легенда, і що вперше цей термін був вжитий журналістами лише на початку 1970-х років під час Вотергейтського скандалу, що призвів до відставки американського президента Річарда Ніксона.
Специфіка процесів отримання злочинних доходів не дозволяє вести точну статистику за цим напрямком. За дуже приблизними оцінками експертів, нинішні масштаби світової "відмивної індустрії" становлять від 800 млрд. до 2 трлн. доларів США на рік. Для порівняння: за даними Міжнародного валютного фонду, загальний розмір номінального валового внутрішнього продукту України в 2017 році становив 119 млрд. доларів.
На думку економістів, легалізація злочинних доходів у великих обсягах здатна значно вплинути на макроекономічні показники країни, перешкодити адекватному збору податків і дестабілізувати соціальну та політичну обстановку. Природно, перед обличчям таких перспектив політики всього світу очікувано "висловили глибоке занепокоєння" і кинулися в бій.
"Священна війна" проти відмивання грошей триває вже кілька десятиліть. Основною зброєю в ній стали закони і підзаконні нормативні акти, якими встановлюються внутрішньодержавні системи протидії легалізації незаконних доходів. Елементами таких систем є органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, а також правоохоронні структури, підрозділи фінансової розвідки і контрольно-наглядові органи, включаючи центральні банки країн.
Співпраця і координація зусиль у цій війні проводиться і на міжнародному рівні. Зокрема, в 1989 році в Парижі була організована міжурядова Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (англ. Financial Action Task Force on Money Laundering, скор. FATF), яка займається розробкою стандартів у сфері протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму та періодично оцінює відповідність національних систем різних країн цим стандартам.
Боротьба з відмиванням брудних грошей ведеться також у рамках великих інтеграційних об'єднань. Наприклад, у Європейському Союзі цьому питанню присвячена спеціальна "антивідмивна директива", п'ята редакція якої набула чинності 9 липня 2018 року.
Через свої властивості світова банківська система є одним з головних каналів для відмивання злочинних доходів і трансграничного транспортування капіталів. Відповідно, саме вона бере на себе основні удари і піддається найсуттєвішим трансформаціям.
Слідуючи світовим тенденціям і піклуючись про свою репутацію, до кінця минулого століття банкіри вирішили приєднатися до боротьби з відмиванням грошей і на додаток до посилених законодавчих вимог з боку держав зайнялися саморегулюванням цієї сфери.
У 2000 році одинадцять найбільших транснаціональних банків (Banco Santander, Bank of Tokyo-Mitsubishi UFJ, Barclays, Citigroup, Credit Suisse, Deutsche Bank, Goldman Sachs, HSBC, J.P. Morgan Chase, Société Générale і UBS) об'єдналися в асоціацію під назвою "Вольфсбергська група" (від назви замку Вольфсберг у північно-східній Швейцарії, в якому проходила зустріч представників банків). У 2015 році до асоціації приєдналися британський Standard Chartered Bank і американський Bank of America, довівши кількість її учасників до тринадцяти.
30 жовтня 2000 року Вольфсбергська група затвердила і опублікувала "Загальні директиви з протидії відмиванню доходів у приватному банківському секторі" (англ. Wolfsberg Anti-Money Laundering Principles for Private Banking) або скорочено "Вольфсбергські принципи". У цьому документі викладені основні пріоритети політики банків і описані механізми запобігання використанню банківської системи для легалізації злочинних доходів. З моменту публікації принципи кілька разів переглядалися і доповнювалися. Останній такий перегляд відбувся в травні 2012 року.
Оскільки Вольфсбергські принципи затверджені групою приватних банків, вони не є юридично обов'язковими. Тим не менш, все більше банків по всьому світу добровільно дотримуються їх положень. Знання цих принципів допоможе краще зрозуміти, чого слід очікувати клієнту при відкритті та використанні банківських рахунків.
Загальні директиви
з протидії відмиванню доходів
у приватному банківському секторі
(Вольфсбергські принципи)
в редакції від 2012 року
Неофіційний переклад зі скороченнями
Преамбула
Вважаємо, що ці директиви можуть бути корисними для взаємин у рамках приватного банківського сектора.
Розробка загальної політики і конкретних процедур з виконання рекомендацій, викладених у цих директивах, повинна вестися керівництвом банків.
1. Робота з клієнтом
1.1. Загальні положення
Банк повинен прагнути мати справу тільки з тими клієнтами, розумна перевірка добробуту яких підтверджує законність джерел його походження. Основна відповідальність за таку перевірку лежить на службовцях банку, безпосередньо відповідальних за роботу з клієнтами.
1.2. Ідентифікація
1.2.1. Клієнт
Банку слід встановлювати особу всіх клієнтів і бенефіціарних власників рахунків і працювати з ними тільки після належної перевірки цих відомостей відповідно до вимог місцевого законодавства.
1.2.2. Встановлення особи клієнта
Ідентифікація фізичних осіб проводиться шляхом вивчення офіційних документів, що посвідчують особу, а також інших підтверджуючих відомостей.
Компанії, партнерства (товариства) і приватні фонди ідентифікуються шляхом вивчення документальних доказів їх належної держреєстрації і існування.
Трасти ідентифікуються шляхом вивчення документальних доказів їх заснування і існування, а також встановлення особи їх довірчих власників.
Всі документи, що надаються банку, повинні бути дійсними.
1.2.3. Бенефіціарний власник рахунку (англ. Beneficial Owner)
Встановлення особи бенефіціарного власника є обов'язковим щодо кожного рахунку.
Бенефіціарним власником рахунку є особа, яка:
- фактично контролює кошти на рахунку шляхом здійснення права власності або інших законних прав (у цьому сенсі наявність у особи лише права підпису по рахунку (англ. Signature Authority) не обов'язково означає контроль над коштами); або
- є джерелом поповнення рахунку.
Основні принципи ідентифікації бенефіціарних власників рахунку:
Якщо рахунок відкривається на ім'я фізичної особи, то службовець банку, безпосередньо відповідальний за роботу з цим клієнтом, повинен переконатися, що це особа діє від свого імені. У разі сумнівів проводиться додаткова перевірка.
Якщо рахунок відкривається на ім'я компанії, то службовець банку, безпосередньо відповідальний за роботу з цим клієнтом, повинен з'ясувати її структуру в достатній мірі, щоб визначити:
- джерела походження коштів;
- бенефіціарів (реальних власників) компанії і її активів;
- осіб, які мають право давати вказівки директорам компанії.
Даний принцип застосовується незалежно від того, чи є акції компанії (або частки в капіталі компанії) іменними або на пред'явника.
Якщо рахунок відкривається на ім'я трасту, то службовець банку, безпосередньо відповідальний за роботу з цим клієнтом, повинен з'ясувати його структуру в достатній мірі, щоб визначити:
- джерела походження активів трасту (засновника);
- осіб, що контролюють рух коштів (довірчих власників);
- осіб, що мають право зміщувати довірчих власників (опікунів);
- осіб, які є бенефіціарами трасту.
Якщо рахунок відкривається на ім'я партнерства (товариства), то службовець банку, безпосередньо відповідальний за роботу з цим клієнтом, повинен з'ясувати його структуру в достатній мірі, щоб визначити:
- джерела походження коштів;
- осіб, які є генеральними партнерами (учасниками з необмеженою відповідальністю).
Якщо рахунок відкривається на ім'я приватного фонду, то службовець банку, безпосередньо відповідальний за роботу з цим клієнтом, повинен з'ясувати його структуру в достатній мірі, щоб визначити:
- джерела походження коштів;
- яким чином фонд управляється.
Описані вище принципи застосовуються і в випадках, коли рахунок відкривається на ім'я структури без утворення юридичної особи (англ. Unincorporated Association).
1.2.4. Рахунки, відкриті на ім'я керуючих активами і аналогічних посередників
Якщо рахунок відкривається на ім'я керуючого активами або аналогічного посередника, то службовець банку, безпосередньо відповідальний за роботу з цим клієнтом, повинен встановити його особу і переконатися, що він обізнаний про особу своїх клієнтів або має обумовлені законодавством зобов'язання проводити перевірку своїх клієнтів у формі, що задовольняє банк.
1.2.5. Особи, що діють на підставі довіреності або наділені правом підпису по рахунку
Взаємовідносини між
- власником довіреності (повіреним) або особою, наділеною правом підпису по рахунку, і
- особою, на чиє ім'я відкрито рахунок, або бенефіціарним власником рахунку
повинні бути зрозумілі для банку.
У будь-якому разі особу особи, що має повноваження розпоряджатися коштами на рахунку, слід встановлювати належним чином.
1.2.6. Разові клієнти і клієнти, яким надаються банківські послуги в електронній формі
При обслуговуванні разових клієнтів (англ. Walk-In Clients) і наданні послуг в електронній формі банк самостійно визначає, чи слід проводити глибшу перевірку.
1.3. Перевірка (англ. Due Diligence)
Крім встановлення особи кожного клієнта і бенефіціарного власника рахунку відповідно до принципів, викладених у пункті 1.2., банку слід здійснювати збір, систематизацію та оновлення відомостей про клієнтів за такими категоріями:
- джерела походження добробуту (англ. Source of Wealth);
- чистий розмір активів (англ. Net Worth);
- джерела коштів, що використовуються для початкового фінансування рахунку (англ. Source of Initial Funding of Account);
- мета відкриття рахунку (англ. Purpose for Account);
- очікуваний розмір коштів на рахунку (англ. Expected Account Size);
- очікуваний характер і частота операцій (англ. Expected Account Activity);
- професія або рід занять (англ. Occupation);
- опис бізнесу клієнта або бенефіціарного власника рахунку (англ. Nature of Client’s or Beneficial Owner’s Business);
- наявність повіреного з довіреністю або особи, наділеної правом підпису і розпорядження коштами; опис їх ролі в управлінні рахунком (англ. Role/Relationship of Powers of Attorney or Authorised Third Parties);
- додаткова інформація (за наявності).
Якщо перелічених заходів виявиться недостатньо для належної перевірки, то перед відкриттям рахунку слід проводити особисту зустріч з потенційним клієнтом.
1.4. Номерні або псевдонімні рахунки
Номерний або псевдонімний банківський рахунок (англ. Numbered or Alternate Name Account) може бути відкритий тільки якщо банк встановив особу клієнта і бенефіціарного власника рахунку.
1.5. Внутрішні неклієнтські рахунки
Банку слід забороняти відкриття і використання внутрішніх неклієнтських рахунків (англ. Concentration Accounts), що ускладнюють моніторинг операцій клієнтів.
1.6. Затвердження рішення про відкриття рахунку
Рішення про відкриття рахунку і встановлення відносин з новим клієнтом повинно попередньо затверджуватися як мінімум ще одним співробітником банку, крім службовця, безпосередньо відповідального за роботу з цим клієнтом.
2. Встановлення відносин з клієнтами: ситуації, що потребують додаткової перевірки та уваги; заборонені категорії
2.1. Заборонені категорії [потенційних] клієнтів
Банк встановлює категорії осіб, яким буде відмовлятися у відкритті та/або подальшому обслуговуванні рахунків.
2.2. Розширена перевірка клієнтів підвищеного ризику
Банк встановлює категорії клієнтів підвищеного ризику, до яких застосовується розширена перевірка (англ. Enhanced Due Diligence).
2.3. Критерії віднесення клієнтів до категорії підвищеного ризику
Банк здійснює розширену перевірку щодо:
- осіб, які є резидентами і отримують кошти з країн, які не дотримуються загальноприйнятих стандартів протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, або є країнами з високим рівнем злочинності і корупції;
- осіб, зайнятих у сферах діяльності з високим ризиком залучення до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом (англ. Activities or Sectors Susceptible to Money Laundering);
- політично значущих осіб (англ. Politically Exposed Persons, скор. PEPs), що займають або займали в минулому вищі або важливі керівні посади, що передбачають суттєвий контроль над стратегією, операціями, використанням або розподілом ресурсів, що знаходяться у власності тієї чи іншої держави (наприклад, урядових чиновників, старших посадових осіб державних компаній, політиків, видатних діячів політичних партій і т.д.), а також членів їхніх сімей і наближених до них осіб.
Розширена перевірка щодо клієнтів, які не потрапили в вищезазначені категорії, може бути ініційована:
- в результаті виявлення ознак незвичайних або підозрілих дій при проведенні моніторингу операцій;
- у разі надходження зовнішніх запитів;
- у разі появи компрометуючих матеріалів у засобах масової інформації;
- в інших випадках, що можуть завдати шкоди репутації банку.
2.4. Затвердження рішення про відкриття рахунку
Банк визначає в яких випадках рішення про відкриття рахунку і встановлення відносин з новим клієнтом підвищеного ризику повинно попередньо затверджуватися керівництвом банку.
Відкриття рахунку і встановлення відносин з політично значущими особами завжди повинно попередньо затверджуватися керівництвом банку.
2.5. Операції з готівкою
Банк встановлює загальну політику і конкретні процедури операцій з грошовими коштами в готівковій формі, включаючи правила внесення на рахунок і зняття з рахунку великих сум.
3. Оновлення інформації про клієнтів
Відповідальність за оновлення інформації про клієнтів несуть службовці банку, безпосередньо відповідальні за роботу з клієнтами. Контрольно-наглядовим органам банку слід регулярно аналізувати інформацію про клієнтів щоб вона залишалася достовірною і повною.
Банк визначає в яких випадках і відповідно до якої процедури оновлення інформації про клієнтів підвищеного ризику повинно залучати керівництво банку.
Оновлення інформації про клієнтів, які є політично значущими особами, завжди повинно залучати керівництво банку.
4. Незвичайні або підозрілі дії
4.1. Визначення незвичайних або підозрілих дій
Банку слід розробити документ про виявлення і реагування на незвичайні або підозрілі дії клієнтів. Такий документ повинен містити в собі визначення незвичайних або підозрілих дій та їх конкретні приклади.
Незвичайні або підозрілі дії можуть включати:
- рух коштів по рахунку, не відповідне звичайній діяльності та профілю клієнта;
- операції з використанням грошових коштів у готівковій формі понад визначені значення;
- використання рахунку як транзитного (часті перекази коштів по рахунку).
4.2. Виявлення незвичайних або підозрілих дій
Незвичайні або підозрілі дії можуть бути виявлені шляхом:
- здійснення моніторингу операцій клієнта;
- аналізу контактів клієнта (його зустрічі, бесіди, поїздки і т.д.);
- аналізу інформації з незалежних джерел (наприклад, засобів масової інформації, Інтернету і т.д.);
- аналізу інформації про оточення клієнта (наприклад, політична ситуація в його країні).
4.3. Реагування на незвичайні або підозрілі дії
Службовцям банку, його керівництву та/або контрольно-наглядовим органам слід здійснювати аналіз незвичайних або підозрілих дій. Якщо раціонального пояснення таким діям знайти не вдасться, можуть бути прийняті такі рішення:
- продовжувати обслуговувати клієнта, встановивши підвищений контроль за його операціями;
- припинити обслуговувати клієнта;
- інформувати владу про цей випадок.
Інформування влади проводиться контрольно-наглядовим органом банку. Керівництво банку також може бути проінформоване про це. У таких випадках кошти на рахунках можуть бути заблоковані і подальші операції можуть здійснюватися тільки з дозволу контрольно-наглядового органу банку відповідно до вимог місцевого законодавства.
5. Моніторинг
5.1. Програма моніторингу операцій
Банку слід розробити і впровадити програму моніторингу операцій клієнтів. Банк самостійно приймає рішення про використання для цих цілей автоматизованих систем або інших засобів.
5.2. Неперервний моніторинг
Банк визначає яким чином проводиться моніторинг операцій клієнтів підвищеного ризику.
5.3. Моніторинг [потенційних] клієнтів, які перебувають під санкціями
Банк повинен розробити і впровадити загальну політику роботи з особами, які перебувають під санкціями.
Банк повинен перевіряти:
- чи не перебуває потенційний клієнт у санкційних списках; а також
- чи не перебуває існуючий клієнт у санкційних списках по мірі їх оновлення.
6. Заборона недобросовісних консультацій
Банку слід забороняти своїм службовцям, безпосередньо відповідальним за роботу з клієнтами, так само як і всім іншим співробітникам, давати консультації, які можуть допомогти клієнтам обманути владу тієї чи іншої держави, включаючи її податкові органи.
7. Відповідальність за контроль
Банку слід розробити і впровадити документ, що визначає стандартні заходи, вжиті на різних рівнях контролю (службовці банку, його керівництво, контрольно-наглядові органи). Такий документ повинен вказувати часові рамки, ступінь контролю, розподіл обов'язків, порядок аналізу і т.д.
8. Інформування керівництва
Банку слід встановити порядок регулярного інформування керівництва з питань протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом (наприклад, кількість повідомлень, направлених у державні органи, способи моніторингу, зміни в нормативно-правовій базі, кількість і тематика навчальних заходів для службовців).
9. Навчання службовців, інформування
Банку слід скласти і впровадити програму навчання своїх службовців методам виявлення і запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.
Банку слід регулярно інформувати своїх службовців про зміни в нормативно-правовій базі, що регулює питання протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.
10. Зберігання документів
Банку слід розробити і впровадити стандарти зберігання документів, що стосуються протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Такі документи повинні зберігатися як мінімум п'ять років (або довше, якщо того вимагає місцеве законодавство).
11. Винятки з правил
Банк може встановити винятки і випадки відхилення від звичайної практики, які потребують додаткової оцінки ризиків і висновку незалежного підрозділу з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.
12. Незалежне підрозділ з протидії легалізації
доходів, отриманих злочинним шляхом
Банку слід створити в своїй структурі незалежне підрозділ, основним завданням якого буде виявлення і запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом (наприклад, службу комплаєнс-контролю, незалежний контрольний департамент, спеціальну юридичну службу і т.д.), і укомплектувати його кваліфікованими службовцями.
Документи
- Вольфсбергські принципи в редакції від 2012 року (Wolfsberg Anti-Money Laundering Principles for Private Banking) (англ)
- Інші стандарти Вольфсбергської групи (англ)
