Міжнародне податкове планування в тій чи іншій формі існувало впродовж усієї історії світових економічних відносин. Багато народів і країн у своєму прагненні отримати якомога більше прибутку створювали на своїх територіях сприятливі податкові умови для господарської активності.

У давнину особливо спритними в цьому плані були греки. Коли в Афінах було введено 2%-й податок на експорт та імпорт, хитрі грецькі купці почали проводити свої товари через невеликі острови поблизу Афін. Так з'явилися перші прообрази сучасних офшорів. На ці острівці товари завозилися без жодних мит, після чого контрабандою переправлялися на афінські ринки.  

Подібна практика застосовувалася і в середні віки - безподатковими офшорами були італійські міста Трієст і Ліворно, а також балканське місто Шибеник. Трохи пізніше вільними від податків територіями стали Гібралтар і Бангкок.

Однак найбільшого розквіту міжнародне податкове планування досягло в 20-му столітті. Уже в 1930-х роках став формуватися офшорний сектор послуг у Люксембурзі, Швейцарії, Панамі, на Багамських Островах і в деяких штатах США. А в другій половині 20-го століття банківська еліта Великобританії пролобіювала створення цілої мережі "британських офшорів". Це невеликі квазі-державні утворення - колишні британські колонії, коронні володіння або залежні території, які за своєю популярністю дуже швидко затьмарили всіх конкурентів по офшорному бізнесу.

На початку 21-го століття міжнародне податкове планування набрало таких масштабів, що, за оцінками фахівців з міжнародної Організації економічного співробітництва та розвитку (скор. ОЕСР) загальні втрати високоподаткових країн у вигляді недоотриманих податків становили близько 200-250 млрд. доларів щороку. І ці дані стосуються лише втрат від абсолютно законних схем податкового планування, які формально не порушують жодні правила. Не бажаючи миритися з "відведенням на сторону" величезних сум, розвинені країни назвали всі такі схеми "агресивним податковим плануванням" і почали активно з ними боротися.

Заради справедливості потрібно зазначити, що небезпека від офшорів була усвідомлена високоподатковими країнами вже досить давно, і боротьба з ними почалася не вчора. Першою спробою обмежити в засобах агресивних податкових планувальників стала "Модельна конвенція ОЕСР з подвійного оподаткування", затверджена ще в 1977 році. На її основі укладено переважну більшість нині чинних договорів про усунення подвійного оподаткування, в тому числі більшість українських. Серед іншого, "Модельна конвенція" містить положення, основним призначенням яких є протидія агресивним методам податкового планування: про бенефіціарного власника доходів, про обмін інформацією між компетентними органами договірних країн, про асоційовані підприємства та ін.

Наступним ударом з боку ОЕСР стали два документи, що з'явилися наприкінці 1980-х років:

1. Ініціатива ОЕСР з протидії шкідливій податковій практиці від 1988 року. Цей політичний документ був спрямований на виявлення юрисдикцій, які переманювали до себе бізнес із високоподаткових країн, створюючи сприятливі податкові режими. Ініціатива стала одним із перших інструментів прямого тиску на офшори. Що характерно, спрацював він досить ефективно - деякі офшори, вже тоді не витримавши такого тиску, відмовилися від своїх преференційних податкових режимів. Інші ж погодилися підписати з членами ОЕСР двосторонні договори про обмін податковою інформацією (англ. Tax Information Exchange Agreements, скор. TIEA) - з цією метою ОЕСР навіть розробила спеціальний "Модельний договір про обмін податковою інформацією".
2. Багатостороння конвенція ОЕСР про взаємну адміністративну допомогу з податкових справ від 1988 року, яка регулювала питання взаємної допомоги її учасників у сфері адміністрування транскордонного оподаткування та боротьби з ухиленням від податків. Детальніше про конвенцію.

У 1995 році ОЕСР завдала ще одного удару по агресивному податковому плануванню, затвердивши "Керівництво ОЕСР з трансфертного ціноутворення". Цей документ був призначений як для національних законодавців, так і для топ-менеджменту транснаціональних корпорацій. Керівництво присвячене правилам трансфертного ціноутворення, які були запропоновані для випадків, коли угоди здійснюються всередині групи компаній за "неринковими" цінами. Суть полягає в тому, що якщо угоди здійснюються з порушенням цих правил, то податкові наслідки таких угод переглядаються. 

Вже в наш час високоподаткові країни у своїй війні з офшорами стали застосовувати "зброю масового ураження":

• впровадження в законодавство правил про контрольовані іноземні компанії;
• введення міжнародного автоматичного обміну інформацією;
• активне просування "Плану BEPS" - про це нижче.

Що таке BEPS

Абревіатура BEPS розшифровується як Base Erosion and Profit Shifting - "Розмивання податкової бази та виведення доходів з-під оподаткування". Вона згадується при описі агресивних схем податкового планування, застосовуючи які міжнародні групи компаній штучно виводять свої доходи з високоподаткових країн (де вони генеруються) в країни з низьким або нульовим оподаткуванням.

Так званий "Проект BEPS" розроблявся в рамках ОЕСР за активної підтримки країн G20. Суть проекту зводиться до міжнародної співпраці в боротьбі з вищезгаданими схемами трансграничного податкового планування і до розробки комплексу рекомендацій для національних властей і подальшої їх імплементації в законодавство країн. Таким чином, ідея тут полягає не в покаранні платників податків, а в кардинальній зміні "правил гри".

Основи "Проекту BEPS" були закладені в 2012 році. А вже в 2013 році ОЕСР представила свій перший звіт з цієї проблематики і запропонувала так званий "План дій щодо розмивання податкової бази та виведення доходів з-під оподаткування" (англ. Action Plan on Base Erosion and Profit Shifting) або скорочено: "План BEPS".

План BEPS складається з 15 пунктів. Кожен пункт являє собою опис окремої податкової проблеми і пропоновані шляхи її вирішення, які повинні імплементуватися у внутрішнє законодавство країн і міжнародні договори між ними. В жовтні 2015 року ОЕСР завершила фінальну розробку всіх пунктів Плану і надала підсумковий звіт, який був схвалений у листопаді 2015 року на саміті G20 у Туреччині.

Тут слід зазначити, що за ініціативою ОЕСР до плану BEPS можуть приєднуватися будь-які країни (а не тільки члени ОЕСР та G20). Таким країнам було запропоновано вступити до так званої "Інклюзивної групи з імплементації Плану BEPS".

15 пунктів Плану BEPS

1. Рішення податкових проблем та особливості оподаткування в епоху "цифрової економіки".
2. Нейтралізація т.зв. "гібридних схем".
3. Підвищення ефективності правил про Контрольовані іноземні компанії.
4. Боротьба з розмиванням бази оподаткування через виплату відсотків та інших фінансових транзакцій.
5. Загальне протидія "недобросовісній податковій практиці", беручи до уваги питання прозорості та реального економічного змісту компаній.
6. Запобігання зловживанням положеннями договорів про усунення подвійного оподаткування.
7. Запобігання застосуванню схем штучного уникнення статусу "постійного представництва".
8. Розробка правил трансфертного ціноутворення в частині нематеріальних активів.
9. Розробка правил трансфертного ціноутворення в частині ризиків і капіталу.
10. Розробка правил трансфертного ціноутворення в частині інших транзакцій з високим ризиком.
11. Розробка методів збору та аналізу інформації щодо розмивання податкової бази та виведення доходів з-під оподаткування.
12. Впровадження правил, що вимагають розкривати "прийоми агресивного податкового планування".
13. Оптимізація вимог щодо документування трансфертного ціноутворення та "по країнової звітності".
14. Розробка та підвищення ефективності механізмів вирішення спорів між країнами з податкових питань.
15. Розробка всеосяжної багатосторонньої конвенції з питань міжнародного оподаткування з метою модифікації існуючих податкових договорів між країнами.

До кожного пункту Плану надано детальні (на кілька десятків сторінок) пояснення відповідної проблеми розмивання податкової бази та виведення доходів з-під оподаткування, а також запропоновано шляхи вирішення цієї проблеми.

Практичні висновки

Незважаючи на те, що План BEPS являє собою набір рекомендацій (тобто не є юридично обов'язковим документом), значення цього інструменту величезне. План буде впроваджуватися в життя шляхом внесення відповідних змін до законодавства. Країни будуть змушені проводити такі зміни, оскільки на "відмовників" буде здійснюватися жорсткий політичний тиск.

Загальне впровадження положень Плану BEPS призведе до того, що переважна більшість схем міжнародного податкового планування втратить свою ефективність, а деякі з них стануть і зовсім незаконними. В умовах значного підвищення ступеня прозорості податковим і правоохоронним органам стане значно простіше виявляти та викривати такі схеми.

Тим не менше, вищезазначене зовсім не означає, що можливості податкового планування будуть повністю знищені. Просто в нових обставинах "правила гри" стануть більш жорсткими. Для того, щоб не натрапити на неприємності, схеми взаємодії з іноземними компаніями (у тому числі з використанням класичних офшорів) повинні бути ретельно проаналізовані і, в разі необхідності, переглянуті.

Що стосується України, то тут слід зазначити, що наша країна не є членом ОЕСР. Однак залишитися осторонь від цих процесів нам не дозволять. Більше того, деякі положення Плану BEPS вже впроваджуються або готуються до впровадження в українське законодавство. Так, в рамках проголошеного нещодавно курсу на деофшоризацію, у надрах Верховної Ради вже розробляються законопроекти про контрольовані іноземні компанії та про приєднання нашої країни до механізмів міжнародного автоматичного обміну інформацією. Скоріш за все, антиофшорні ініціативи українських властей будуть розроблені та прийняті на основі рекомендацій Плану BEPS.

Виходячи з цього, ми в черговий раз хочемо підкреслити важливість якнайшвидшої реструктуризації офшорних активів (для тих, хто цього ще не зробив) і рекомендуємо звернутися до фахівців для подальших консультацій.

Посилання

• План BEPS на сайті Організації економічного співробітництва та розвитку (англ)